Чому б найважливішим показником роботи школи визнати стан фізичного і психічного здоровя учнів, а не кількість переможців олімпіад, МАНів, конкурсів, результати ЗНО і т.ін.?

Геноцид дитячого населення

Автор: Ігор Лікарчук, екс-керівник Українського центру оцінювання якості освіти.

Нижче наведені цифри, котрі дуже переконливо свідчать про те, ЩО РОБИТЬ ІЗ НАШИМИ ДІТЬМИ сучасна система освіти.

На жаль, втратив посилання на джерело, але за їхню обєктивність відповідаю. «За період перебування в дошкільних закладах хронічна захворюваність зростає на 7-9%. На кінець дошкільного періоду життя дітей відхилення в опорно-руховому апараті мають 30-32%, носоглотки — 21-25%, нервовій системі — 27-30%, органах травлення — 27-30%. Алергічні прояви реєструються у 25% дітей старшого дошкільного віку. Рівня «шкільної зрілості» в 6 років досягає лише половина дошкільників.

За даними спеціальних медичних епідеміологічних спостережень, за період навчання в школі здоров’я дітей значно погіршується. В чотири рази зростає частота виявлення порушень зору, в два рази — органів травлення, в 3,5 рази — нервової і ендокринної систем та функціональних відхилень у серцево-судинній системі.

В середньому в Україні лише 10,0% випускників шкіл можна вважати здоровими, 52,6% — мають серйозні морфофункціональні відхилення, а 36,0% — 40,0% школярів страждають на хронічні захворювання (М. М. Коренєв та ін.). Останніми роками також спостерігається зростання нервово-психічних захворювань у школярів. Тільки 23% дітей можна визнати благополучними, 77% учнів становлять групу ризику, причому 28% з них мають дисфункціональні стани, які виходять за межу норми (М. М. Коренєв та ін.).

Темпи зростання захворюваності підлітків 15-17 років значно вищі порівняно з дітьми молодших вікових груп. Щоденно в закладах освіти перебуває більше 9 млн дітей і підлітків, тобто більше 1/6 частини всього населення України. Умови виховання, навчання та проведення дозвілля в цих закладах стають все більш агресивними щодо здоров’я дітей і підлітків».

Після прочитаного мозок довблять два питання:

1. Чи можна подібну ситуацію назвати геноцидом дитячого населення України?

2. Чому ті, хто пише закони та кермує освітою, УПЕРТО НЕ ХОЧУТЬ найважливішим показником роботи ДДУ чи школи визнати стан фізичного і психічного здоровя учнів, а не кількість переможців олімпіад, МАНів, конкурсів, результати ЗНО і т.ін.?

http://osvita.ua/blogs/50867/